У попередній частині ми розглянули символізм та встановлення Таїнства Причастя у Новому Завіті. Тепер ми подивимось як Євхаристія сприймалась у Церкві протягом часу її існування.
Історія Церкви, практика та розуміння
Дідахе – бл. 60-100 р. Б.
Також відомий як “Вчення Господа народам через 12 апостолів”, це ранньохристиянський твір першого століття згадує про важливість сповідання своїх гріхів перед тим, як прийняти причастя і чітко говорить про Євхаристію. “Але кожного Господнього дня [неділя] збирайтеся разом, ламайте хліб і віддавайте подяку після того, як зізналися у ваших гріхах, щоб ваша жертва була чистою” (XIV). “Тепер щодо віддання подяки [Євхаристії], таким чином віддавайте подяку. Спочатку щодо чаші … І щодо ламаного хліба …” (IX).
Св. Ігнатій Антіохійський – бл. 110 р. Б.
Святий Ігнатій Антіохійський, який був учнем святого Йоана, сказав про тих, хто дотримувався “єретичних думок”, що “вони утримуються від Євхаристії та молитви, оскільки не сповідують, що Євхаристія – це плоть нашого Спасителя Ісуса Христа, плоть, яка постраждала за наші гріхи і яку Отець у своїй доброті воскресив знову” (Лист до Смирнян 6:2, 7:1).
Св. Юстин Мученик – бл. 150 р. Б.
“В цьому ми не приймаємо звичайний хліб чи звичайний напій; але оскільки Ісус Христос, наш Спаситель, був утілений словом Божим і мав як плоть так і кров для нашого спасіння, так само і, як ми навчали, ця пожива, яка була перемінена у Євхаристію встановленою Ним Євхаристійною молитвою, і завдяки цій переміні, якою живиться наша кров і плоть … є і плоть, і кров того втіленого Ісуса” (Перша Апологія 66:1-20).
Ориген – бл. 244 р. Б.
“Ви звикли брати участь у божественних Таїнствах, тому ви знаєте, як, приймаючи Тіло Господнє, ви з благоговінням здійснюєте будь-яку турботу, щоб жодна частинка його не впала і щоб не загинуло нічого від посвяченого дару” (Проповіді на Книгу Виходу 13:3).
Св. Кирило Єрусалимський – бл. 350 р. Б.
“Тому не вважайте просто хлібом та вином те, що воно, згідно із заявою Учителя, є тіло та кров Христа. Незважаючи на те, що органи чуття пропонують вам інше, нехай віра робить вас твердими” (Катехитичні дискурси: Містагогії 4:22:9).
Св. Амвросій Медіоланський – бл. 387 р. Б.
“Істинна Плоть Христова була розіп’ята і похована, тож це є справді Таїнство Його Тіла. Сам Господь Ісус проголошує: Це – Моє тіло” (Про Таїнства 9,53-54).
Транссубстанціація – 1215 р. Б.
Виникла велика дискусія, коли в 11 ст. Беренгар Турський запевнив, що не потрібно говорити про істотні зміни елементів, пояснюючи реальну присутність Христа в Євхаристії. Четвертий Латеранський Собор у 1215 р. підтвердив те, у що Церква віками вірила, використовуючи досить новий термін: “транссубстанціація” (“переісточення”). Не прив’язаний до конкретної метафізики, цей термін використовувався для пояснення того, що сутності хліба та вина стали справжніми Тілом і Кров’ю Христа, навіть якщо види хліба і вина залишалися не зміненими.
Св. Тома Аквінський – 1225-1274 рр. Б.
Тома Аквінський дав найбільше богословське пояснення значення транссубстанціації. Крім того, йому було доручено написати гімни для Свята Тіла Христового. Він написав такі гімни, як “Pange Lingua”, “Tantum Ergo” та “O Salutaris Hostia”.
Свято Тіла Христового – 1264 р. Б.
У Ранній Церкві обожнення Тіла та Крови Христової обмежувалося євхаристійним святкуванням та причастям, і такі отці, як Августин та Амвросій, заохочували поклоніння під час Меси, проте, сподіваючись виправити суперечки та богохульства деяких проти Євхаристії, такі вірні, як свята Юліана Льєжська, домагалися у 13 ст. більшого обожнення поза Месою. Цей запит у поєднанні з євхаристійним дивом у Больсені, в Італії 1264 р., змусив Папу Урбана IV встановити Свято Corpus Christi (Тіла Христового).
Справжня Присутність залишається – 1551 р. Б.
Тридентський Собор підтвердив, що нерозумно говорити, що Справжня Присутність обмежена моментом приймання, як вважав Мартін Лютер, але що вона залишається і надалі. Те, що Присутність не залежить від акту прийому, було очевидним не лише у Переданні, а й у Євангеліях. Ранні християни часто приймали Євхаристію по дорозі додому або в далеких подорожах, або навіть приймали Пресвяте Таїнство через пару днів після його освячення, як це зафіксовано в працях Отців Церкви. За словами Ісуса в Євангеліях є очевидним те, що Тіло і Кров стали такими перед прийняттям, а не через нього.
Відвідини Найсвятіших Тайн – 1745 р. Б.
Як практичний наслідок Євхаристійної адорації, практика частіших відвідин Найсвятіших Тайн стала більш популярною. Св. Альфонс Лігуорі надав нового імпульсу цій практиці завдяки своїй популярній книзі “Візити до Найсвятіших Тайн”, опублікованій у 1745 р., що пройшла 40 перевидань за його життя. Деякі релігійні ордени також почали практикувати вічну адорацію приблизно в цей же час.
Папа Пій X – 1903-1914 рр. Б.
Папа Пій X став би відомим як “Папа Найсвятіших Тайн”. Крім відновлення практики Григоріанського наспіву, він сприяв щоденному прийманню Причастя, запевняючи, що це найкоротший шлях до Неба. Він також знизив вік Першого Причастя з 12 до 7 років, що вважався “віком розсудливості”.
Літургійна реформа Другого Ватиканського Собору – 1962-1965 рр. Б.
Другий Ватиканський Собор був присвячений стосункам між Церквою та сучасним світом. Серед прийнятих змін було вирішено реформувати статут Священної Літургії, з метою заохочення до літургії вірних. Деякі з цих змін включали в себе ширше використання національних мов під час літургії та більшу участь громади. Виконання цієї реформи було предметом багато дискусій, і у багатьох випадках, різні пов’язані з цим зміни не були затверджені отцями Собору.
Summorum Pontificum – 2007 р. Б.
Через більше ніж 35 років після оновлення Месалу внаслідок Другого Ватиканського Собору в 1970 році, Папа Бенедикт XVI дозволив священикам святкувати Тридентську Месу, яку часто називають Традиційною Латинською Месою, використовуючи Месал 1962 року, з групою вірних “що, за власним бажанням, просили про дозвіл”. Папа запевнив, що “новий обряд” з 1970 року не анулює “старого обряду”, востаннє опублікованого у 1962 році.
Автор: Vladimir Mauricio-Perez
Джерело: https://denvercatholic.org/the-eucharist-throughout-history-a-timeline/
Переклад з англійської: Максим Гонтар
